Увага! Міни!
HPD-2 французького виробництва — справжній жах для противника. Магнітний датчик міни спрацьовує на металеві об’єкти та ефективно нищить броньовану техніку. Ніколи не ігноруйте попереджувальні знаки. Не перетинайте межі заборонених зон. Не перебувайте там, де це заборонено військовими.
ПМН-2 — одна з найнебезпечніших радянських протипіхотних мін. Зроблена, щоб калічити. Відриває ногу по коліно. В її «портфоліо» — численні жертви серед цивільного населення Чечні. Дія натискна. Майже не містить металу, тому важко виявляється. Суворо заборонена Оттавською конвенцією.
МС-3 — міна, яку її радянські винахідники називали «сюрпризом». Вона оснащена вибуховим пристроєм розвантажувальної дії. Цю міну використовують як пастку, адже вона здетонує, коли з неї зняти важкий предмет, покладений заздалегідь ворогом. МС-3 вкрай важко розмінувати.
МОН-50 створена для дистанційного нищення піхоти. Має осколковий спрямований тип ураження. Може закріплюватися на ґрунті або на стовбурах дерев. Встановлюється на розтяжку або ж активізується оператором дистанційно. Її летальна металева начинка розлітається більш ніж на 50 метрів. Не містить механізму самоліквідації і зберігає смертельну загрозу роками.
ПФМ-1. До початку російсько-української війни у 2014 році сапери ДСНС переважно працювали із сумною спадщиною Другої світової війни. На жаль, технології вбивства розвиваються не менш швидко, аніж мирні інновації. І якщо боєприпаси минулих часів були виключно з металу і відносно легко виявлялися шукачем, то нині поширений матеріал міни — пластик.
Найжахливіші витвори людського розуму заслуговують на особливі прізвиська. Це — Відьма. Заводське ім’я — ОЗМ-72. І ми хочемо, щоб ви з нею ніколи не познайомилися. Ця міна довела свою смертельну ефективність в Афганістані. Її дія — осколкова кругового ураження. Встановлюється на розтяжку або детонується керовано. Вистрибує з землі та суцільно вражає всіх у радіусі 25 метрів.
МЛ-8 — це міна-пастка розвантажувальної дії. Найчастіше встановлюється під іншою, більш масивною міною — для того, щоб зробити її знешкодження майже неможливим. Безжальна та смертоносна — детонує неминуче. Часто поверх неї кладеться приманка. Такий предмет, що вам обов’язково закортить взяти — наприклад, ноутбук чи навіть смартфон.
Цей предмет, який дещо схожий на пляшку — вкрай небезпечна міна ПТМ-1. Розроблена у РСCP, щоб виводити з ладу гусеничну та колісну техніку. Встановлюється на ґрунті, детонує в разі наїзду транспорту через дію вибухової речовини всередині. Ця міна несе летальну загрозу і для цивільних. Адже містить механізм самоліквідації. Вона може знищити все живе поблизу в будь-яку мить.
Фугасні протитанкові міни ТМ-62МП3 спрацьовують від натиску на датчик маси від 200 кілограмів. Ці міни погано виявляються за допомогою металодетекторів. Чому їх у жодному разі не можна пересувати? По-перше, під ними часто ставиться пастка, що відразу вибухає, якщо міну зрушити. По-друге, ворог комплексно мінує територію і на підступах до протитанкової міни може сховати протипіхотні. По-третє, через довге перебування у зовнішньому середовищі чутливість міни може збільшитись до 3-5 кг.
Протипіхотна міна ПОМ-2 — один із злодійських винаходів росіян. Вкрай небезпечна. Зазвичай встановлюється дистанційно. Активізується датчиками з малопомітних капронових ниток. Має широкий радіус смертельного ураження — до 15 метрів. До цієї міни за жодних умов не можна наближатися через наявність у ній самоліквідатора, що може спрацювати в будь-який момент. Вона має демаскуючі ознаки.
Це Ф-1. Або у просторіччі — «лимонка». Перший прототип Ф-1 з’явився ще під час Першої світової війни. Вона має надзвичайно просту, навіть примітивну систему. І тому майже не знає збоїв. Після того, як граната позбавляється чеки, вона вибухає осколками через 3-4 секунди. До речі, у реальному житті висмикнути чеку зубами у стилі героя бойовика майже неможливо. Мінери полюбляють використовувати «лимонку» в пастках-розтяжках.
Касетні засоби ураження несуть смертельну небезпеку значним територіям. Зазвичай вони розповсюджуються з повітря. Заряд у небі вивільняє велику кількість так званих суббоєприпасів, що розлітаються по землі десятками. В них сталевий корпус та різні типи стабілізаторів на хвості: оперення, стрічки, парашути. Вони мають механізми самоліквідації, і якщо не вибухнули від удару, то можуть здетонувати в будь-який момент.
